Генетичне УЗД – це дослідження, яке дозволяє контролювати стан здоров’я дитини в утробі матері. Завдяки цьому ви можете виявити, серед іншого: вовча паща, вади серця і навіть синдром Дауна. Він абсолютно безпечний для малюка і майбутньої матері, тому його рекомендують кожній вагітній жінці. Подивіться, що саме таке генетичне УЗД і коли проводити це дослідження!
Генетичне УЗД – що таке тест?
Генетичне ультразвукове дослідження є одним з неінвазивних пренатальних тестів. Під час огляду лікар може помітити у дитини особливості, які свідчать про вроджені дефекти. Завдяки цьому ви можете виявити, серед іншого: заячу губу та піднебіння, вади серця, синдром Дауна або Тернера. Також можна діагностувати дефекти нервової трубки, такі як розщелина хребта або аненцефалія.
Генетичне УЗД проводиться так само, як і звичайне УЗД. Однак це набагато точніше і зазвичай займає трохи більше часу. Ретельно оцінюється будова дитини. Лікар також виконує декілька вимірювань, таких як потилична прозорість, тім’яно-залишкова довжина (CRL), стегнова кістка та носова кістка. Також оцінюють рухи плода і його внутрішніх органів.
Генетичне УЗД – коли робити?
Генетичне ультразвукове дослідження є рекомендованим для кожної вагітної жінки. Під час вагітності цей тест необхідно проводити не менше трьох разів. Однак деякі пацієнти вирішують робити це частіше.
Перше генетичне УЗД під час вагітності слід проводити між 11 і 14 тижнями. Ми можемо виконати їх і раніше, але наш малюк, мабуть, буде занадто малий, щоб лікар міг його уважніше оглянути. У другому триместрі УЗД краще проводити в період з 18 по 22 тиждень вагітності, а в третьому — з 28 по 32 тиждень. Проведене таким чином генетичне УЗД дозволить регулярно контролювати стан здоров’я нашого малюка.
Поганий генетичний результат УЗД – що далі?
Генетичне УЗД – не єдиний важливий пренатальний тест під час вагітності. Пацієнт також повинен пройти неінвазивний аналіз крові, наприклад, тест NIPT або тест PAPP-A. Ці тести є надзвичайно цінними для діагностики плода. Однак ні генетичне УЗД, ні аналізи крові матері не можуть визначити хворобу, лише підвищений ризик її розвитку. Ми можемо підтвердити діагноз, виконавши амніоцентез , який є вирішальним тестом.
