Маленькі пацієнти з синдромом Сандіфера часто звертаються до лікарів. Які справжні причини та симптоми синдрому Сандіфера? Чи можна ефективно лікувати це захворювання?
Синдром Сандіфера – що це за захворювання?
Синдром Сандіфера — це рідкісний руховий розлад, який найчастіше пов’язаний із гастроезофагеальним рефлюксом. Захворювання вражає переважно дітей, але іноді може виникнути і у дорослих.
Це захворювання викликає нападоподібні мимовільні спазми м’язів шиї, голови та спини. Скорочення призводять до того, що тіло на короткий час приймає неприродне положення.
Синдром Сандіфера можна сплутати з епілептичними припадками або кривошеєю, що часто призводить до неправильного діагнозу та невідповідного лікування.
Синдром Сандіфера може виникати при різних захворюваннях.
До них належать:
- гастроезофагеальний рефлюкс (більшість випадків),
- хіатальна грижа,
- гіперчутливість стравоходу,
- пошкодження і запалення слизової оболонки стравоходу,
- дитячий церебральний параліч.
Рефлюкс найчастіше вражає самих маленьких дітей, дівчаток і хлопчиків, в перші місяці життя.
Рефлюкс у немовлят частково є фізіологічним явищем, яке спричинене:
- вживання рідкої їжі,
- положення лежачи більшу частину дня,
- незрілість шлунково-стравохідного переходу.
Проблеми зі здоров’ям і тривожні симптоми починаються при пошкодженні слизової оболонки стравоходу кислим вмістом шлунка. Відповідне лікування рефлюксу також полегшує або прибирає симптоми синдрому Сандіфера.
Синдром Сандіфера – причини
Одна теорія передбачає, що синдром Сандіфера є захисним механізмом проти симптомів кислотного рефлюксу в стравохід. Прийняття неприродних положень, таких як згинання або поворот шиї, може прискорити моторику стравоходу та посилити скорочення м’язів стравоходу. Це призводить до виведення передбачуваного вмісту і полегшення неприємних симптомів. Ця теорія підтверджується тим фактом, що епізоди мимовільних скорочень не відбуваються під час сну. Спостереження за пацієнтами після успішного хірургічного лікування (наприклад, грижі стравохідного отвору діафрагми) показало, що напади не припиняються відразу, а поступово стихають, ймовірно, як прояв звикання організму до такої поведінки.
Інша теорія вказує на те, що сенсорна іннервація діафрагми спільна з іннервацією м’язів шиї. Ця точка зору, однак, не знайшла точного наукового обґрунтування. В даний час дослідники шукають причину захворювання в вагусном рефлексі. Це найдовший черепний нерв у нашому тілі, який живить багато структур, включаючи стравохід і шию. Згідно з цією теорією, дратівливий шлунковий вміст, що викидається в стравохід, стимулює закінчення блукаючого нерва і рефлекторно викликає скорочення м’язів шиї та поворот очних яблук догори.
Синдром Сандіфера – симптоми
- Пароксизмальні, мимовільні скорочення м’язів голови, шиї, під час яких дитина перебуває у свідомості (що може відрізнити ці епізоди від епілептичних нападів);
- труднощі з годуванням;
- прийняття неприродної пози відразу після їжі, яке зникає між прийомами їжі і не відбувається під час сну;
- поворот очних яблук вгору, що супроводжує «напади», описані вище.
Деякі джерела підкреслюють, що синдром Сандіфера не вражає руки і ноги. У свою чергу, в інших даних як один із симптомів захворювання згадується рух руками. При синдромі Сандіфера, на відміну від кривошії, немає змін у м’язах, що вказують на пошкодження м’язів або нервово-м’язове захворювання.
Варто бути пильним і знати симптоми рефлюксу, які можуть відрізнятися в залежності від віку.
У маленьких дітей це буде:
- відсутність апетиту,
- тривога,
- небажання їсти,
- регургітація і блювота,
- епізоди апное,
- недоїдання,
- анемія.
У дітей шкільного віку:
- печія,
- блювота,
- нудота,
- відрижка,
- хронічний кашель,
- рецидивуючі бронхіти і пневмонії.
Синдром Сандіфера – діагностика
При діагностиці синдрому Сандіфера найважливішим є ретельно зібраний анамнез і оцінка лікарем характеру судом у дитини. Ваш лікар може порекомендувати лабораторні дослідження, але вони не є необхідними для встановлення діагнозу.
Діти, які мають симптоми, що вказують на синдром Сандіфера, повинні бути обстежені гастроентерологом на наявність рефлюксу.
Якщо картина захворювання неясна і лікар підозрює епілепсію, може допомогти електроенцефалографія (ЕЕГ).
Синдром Сандіфера – лікування
Терапія синдрому Сандіфера базується на лікуванні основного захворювання, яким є гастроезофагеальний рефлюкс. Дослідження показали, що симптоми синдрому Сандіфера збігаються з тяжкістю запалення стравоходу.
Правильна терапія рефлюксу призводить до зникнення симптомів синдрому Сандіфера . Тому так важлива швидка і точна діагностика, яка дозволить провести ефективне лікування.
Немедикаментозне (консервативне) лікування включає:
- «відригування» дитини після кожного годування,
- зменшення обсягу прийому їжі,
- уникання переїдання дитини,
- зміна молочної суміші при підозрі на алергію на коров’яче молоко.
Медикаментозне лікування проводиться, коли консервативні методи не приносять поліпшення або на початку лікування, коли симптоми дуже виражені. Використовувані препарати – це переважно інгібітори протонної помпи.
Хірургічне лікування застосовується при грижі діафрагми.
Синдром Сандіфера – можливі ускладнення
Діагноз синдрому Сандіфера сам по собі не пов’язаний з ризиком ускладнень або проблем зі здоров’ям. Відсутність належної терапії та неправильне лікування може спровокувати численні ускладнення.
До них належать:
- запалення і звуження стравоходу,
- запалення в дихальній системі,
- побічна дія протиепілептичних препаратів при їх включенні в терапію,
- побічні ефекти інших невідповідних терапевтичних методів.
