Спілкування, розмова та передача інформації (як вербальної, так і невербальної) – загалом мова є ключовим аспектом нашого життя та функціонування. Для дорослих це здається очевидним, але для дітей це не так. Щоб мати можливість спілкуватися, дитина повинна досягти комунікативної готовності.
Як виглядає спілкування з малюком?
Спілкування з маленькою дитиною відрізняється від спілкування між людьми, які використовують вербальне спілкування. Коли дитина народжується, вона «оснащена» набором здібностей, які можуть повідомити дорослому, що вона голодна, сонна, у неї мокра пелюшка або що їй щось боляче. Ми говоримо про невербальну комунікацію, яка відбувається за допомогою мови тіла, видачі нерозбірливих звуків, плачу, сміху або скиглення. Термін комунікація має латинське коріння і означає «робити спільним, об’єднувати, спілкуватися», а також єдність, зв’язок. Щоб дорослий зрозумів, що дитина хоче йому сказати, він повинен як би увійти в дитячий світ, у якому дитина диктує умови спілкування. Спочатку батьки розуміють дитину інтуїтивно, але з часом вони стають більш досвідченими і відразу знають, про що дитина говорить, навіть якщо дитина не сказала ні слова.
Набуття молодою людиною комунікативної компетенції, тобто вміння користуватися мовою, адаптованою як до реципієнта, так і до ситуації, є тривалим і складним процесом, який залежить від багатьох факторів. Компетенції набуваються спонтанно в середовищі, в якому дитина живе і росте, найчастіше в сім’ї, де батьки, брати, сестри та інші люди, наприклад, бабусі та дідусі, стають прикладом для наслідування.
Що таке комунікаційна готовність?
Підготовленістю до спілкування вважається стан психічної підготовки до користування мовою та використання її, коли з’явиться можливість або коли дитина готова почати спілкування. Багато факторів відповідають за готовність до спілкування, зокрема: потреба в спілкуванні, рівень мовної тривожності, особистість і психічний стан дитини, а також ставлення співрозмовника і атмосфера, що супроводжує засвоєння мовних навичок.
Розвиток дитини в дошкільному та молодшому шкільному віці є специфічним і визначається не тільки самим розвитком дитини, тобто постійним формуванням нервової системи, а й постійним переживанням різноманітних переживань. Чим старша дитина, тим більше у неї рівень розуміння себе, якихось своїх емоцій чи переживань, про які дитина вже може щось сказати. Також підвищується рівень мовної компетенції, сприйняття дійсності, інших людей, а також усвідомлення своїх психічних станів і переживань. Малюк стає здатним спілкуватися з навколишнім середовищем у більш свідомий спосіб. Готовність до спілкування, а згодом і оволодіння спілкуванням дозволяють дитині цілеспрямовано співпрацювати з дорослим або однолітками.
Як проявляється готовність до спілкування?
Наявність комунікаційної готовності може проявлятися різними способами, напр.
- цілеспрямована дія, тобто усвідомлення впливу на те, що дитину оточує;
- позначення бажаних предметів, наприклад, іграшок, книг;
- чергування в діалозі, напр., я питаю, ти відповідаєш;
- розуміння назв предметів і речей, розуміння змісту поставлених питань;
- комунікативний намір, тобто бажання і потреба спілкуватися з оточенням;
- встановлення зорового контакту;
- «видиме» слухання та інтерес до розмов інших людей.
У роботі з інвалідами, в тому числі з інтелектуальною недостатністю, спілкування з якими базується, в тому числі, на: щодо підсилювальної та альтернативної комунікації (наприклад, у вигляді символів PCS), прояви комунікаційної готовності, крім зазначених вище, також включають:
- розуміння поняття наслідків свого вибору, тобто дитина вибрала, наприклад, читання книги з двох символів діяльності, тому ми будемо читати книгу;
- фокусування погляду на потрібному предметі.
Слід зазначити, що у людей з інвалідністю, не тільки з інтелектуальною та множинною недостатністю, а й унаслідок захворювань чи післяаварійних станів, також наявна комунікаційна готовність. Незаперечним доказом готовності до спілкування є бажання спілкуватися, вказуючи на предмети, жестами, тобто все те, що свідчить про те, що дана людина хоче спілкуватися або бачить іншу людину як об’єкт, завдяки якому вона може задовольнити свої потреби.
Як сформувати комунікативну готовність у дитини?
Вже давно відомо, що найкраще навчання відбувається через гру. Саме з його використанням можна сформувати комунікативну готовність дитини. Ось кілька прикладів:
- гра чергування – раз ти, раз я;
- спільне читання книжок, розповідання картинок;
- декламування віршів;
- робити вибір разом, наприклад, ми з’їмо апельсин чи банан?;
- переривати спільну діяльність і запитувати дитину, продовжувати грати чи закінчувати;
- звуконаслідувальні ігри;
- fun-exchanges – Дай мені книжку, і я тобі її прочитаю тощо;
- активна участь дитини в житті сім’ї;
- інформування дитини про заходи, в яких вона братиме участь;
- розмова про виконану діяльність, наприклад, я нарізав хліб, намазав масло на хліб;
- гра ва куку – показувати щось і приховувати це (дослідження сталості предметів, тобто усвідомлення того, що вони є, навіть якщо їх не видно);
- звернення до дитини з простими повідомленнями, які легко сприймаються;
- під час діяльності, навчитися дотримуватися правил, наприклад, чекати своєї черги або грати до кінця (особливо, коли дитина швидко набридає заняття і хоче швидко його закінчити);
- поступово підвищувати рівень складності під час ігор та занять;
- встановлюйте зоровий контакт з дитиною під час розмови.
Як розвинути комунікативну готовність дитини?
Основним елементом діяльності дитини є хороша мотивація. Варто ґрунтуватись на діяльності, предметах і речах, які дитині просто подобаються (Які у нього улюблені іграшки? Що він любить їсти? Чи є у нього улюблений казковий герой? тощо).
Кожен з нас може і хоче спілкуватися. Це можна зробити вербально або невербально. Суть полягає в тому, щоб знайти спосіб спілкування, який дозволить іншій людині зрозуміти наше повідомлення (особливо це стосується людей з інтелектуальними вадами). Спілкування потребує відправника, одержувача та бажання спілкуватися. Коли ми бачимо, що дитина хоче нам щось розповісти, варто проявити до неї інтерес, увагу та терпіння. Підтримка розвитку комунікативної готовності кожної дитини позитивно впливає на подальший розвиток мовлення та спілкування.
