Слинотеча – природне явище, яке виникає у маленьких дітей. Нас не повинен дивувати вид малюка, який із смаком їсть печиво, вимазавши слиною обличчя, руки чи одяг. У міру розвитку дитини надмірне слиновиділення поступово зникає. У дворічної дитини надлишок слини може з’явитися при виконанні складнішої діяльності – це нормальна поведінка. Однак буває, що дитина виростає і продовжує пускати слюні. Цей симптом може нас насторожити. Що варто знати про слиновиділення?
Чому у дитини течуть слини?
Слиновиділення має свої стадії розвитку.
Виникнення підвищеного слиновиділення у дитини, яка вже повинна була пройти цей етап розвитку, може свідчити про різні порушення. У дітей надмірне слиновиділення найчастіше пов’язане з ураженням нервової системи, наприклад, церебральним паралічем і розладами сенсорної інтеграції (неправильна обробка подразників нервовою системою). У дорослих цей симптом може виникати, наприклад, при перебігу бічного аміотрофічного склерозу (БАС) або хвороби Паркінсона.
Інші причини надмірного слиновиділення включають:
- порушення ковтання,
- проблеми з просуванням слини в рот,
- порушення розвитку внутрішньої стабільності,
- аномальна напруга м’язів у роті,
- неправильна стабілізація нижньої щелепи,
- патологія дихальних шляхів (рота),
- порушення інтеграції кусальних, жувальних і ковтальних рефлексів,
- порушення постави (пов’язані з порушеннями сенсорної інтеграції).
Може бути багато причин надмірного слиновиділення. Однак ми зосередимося на тих, що стосуються розладів сенсорної інтеграції.
Порушення секреції слини
Розлади надмірного слиновиділення включають:
- птіалізм – незначне виділення слини з рота,
- сіалорея – надмірне виділення слини з ротової порожнини, викликане порушенням ковтання; слиновиділення.
Якщо виявляється, що надмірне слиновиділення пов’язане з порушеннями сенсорної інтеграції, дитині вкрай важливо навчитися правильно ковтати слину. Однак не все так просто. Щоб правильно ковтати слину, м’язи щелепи та обличчя, в тому числі круговий м’яз ротової порожнини, повинні працювати правильно. Буває, що їх робота порушується. Що робити, щоб оздоровити ці органи? Оь такі вправи можуть бути корисними.
Приклади вправ для оздоровлення м’язів щелепи та обличчя
Мовні вправи
- Чищення язика м’якою зубною щіткою (бажано дитячою). Такий масаж поліпшить рухливість язика і зміцнить його м’язи.
- Постукування та сенсибілізація язика.
- Стимуляція кубиками льоду (кілька секунд, не більше). Ця вправа покращить рухливість язика.
- Повільно натискаючи на язик дерев’яною лопаткою і поступово просуваючи його вглиб ротової порожнини. Ця вправа добре працює, якщо у вас є блювотний рефлекс.
Стабілізація щелепи
Змикання щелепи досягається обережним постукуванням підборіддя дитини (знизу).
- Розчесування скроневого м’яза: від області очей, збоку, до потилиці (потилиці).
- Розчісування жувальних м’язів по обидва боки щік.
- Розчісування над і під вилицями (виличні дуги).
- Стиснення і розгинання виличної дуги.
- Здавлення скроневого м’яза з обох боків обличчя, розтягнення вбік і до потилиці.
- Стискання і розтягування бічних поверхонь щік.
Пам’ятайте, що ніколи не можна силою змикати щелепу! Це може мати протилежний ефект.
Закривання роту
- Опір – вправа, що включає сильне замикання губ.
- Стимуляція губ кубиками льоду.
- Натискання на круговий м’яз рота.
- Чищення області рота
Ковтання
Правильне ковтання неможливо без правильного положення голови, тому тут надзвичайно важливі вправи на стабілізацію голови.
- Розчісування та масаж м’язів-згиначів шиї.
- Масаж м’якого піднебіння.
- Розчісування передньої частини шиї.
- Стимуляція шиї кубиками льоду.
- Стимуляція вирізки грудини кубиком льоду (викликає автоматичне ковтання слини).
Як працює ковтання?
Ковтання – це напівавтоматична діяльність, під час якої їжа приймається, подрібнюється та переміщується з рота до горла та стравоходу. Процес ковтання, хоч і здається досить простим, вимагає задіяння цілих 100 м’язів:
- обличчя ,
- порожнину рота,
- горло,
- стравохід.
Процес ковтання складається з чотирьох фаз:
- ротова підготовча фаза – прийом їжі і її подрібнення, змішування укусу зі слиною,
- власне оральна фаза – рух болюсу (куску їжі) з ротової порожнини до глотки та стравоходу; це повністю свідома фаза, що підлягає контролю з боку людини, яка споживає їжу,
- фарингеальна фаза – подальший рух болюсу до глотки; ця фаза вимагає хорошої роботи м’якого піднебіння, яке закриває носову порожнину під час ковтання; в той же момент гортань і під’язикова кістка відкривають стравохід і на мить закривають трахею, захищаючи від потрапляння в неї їжі,
- езофагеальна фаза – їжа рухається до шлунка.
Постуральний розвиток при порушеннях сенсорної інтеграції
Надмірне слинотеча не виникає на порожньому місці. На це є багато причин. Іноді порушення постави, пов’язані з порушеннями сенсорної інтеграції, можуть впливати на слиновиділення. Слідуючи цьому, може виявитися, що причиною надмірного слиновиділення є порушення СІ.
Порушення постави (диспраксія) – це труднощі пересування і збереження положення тіла, його стабілізації під час рухової діяльності. У дитини з такими розладами виникають проблеми з моделюванням рухів, утриманням рівноваги або використанням обох сторін тіла одночасно (двостороння координація). Йому також важко уявити рух, організувати його та виконати.
Симптоми диспраксії:
- труднощі самостійно одягатися,
- труднощі з наливанням напою в склянку,
- проблеми з посадкою в машину чи автобус,
- мануальні труднощі,
- труднощі в приготуванні їжі.
Якщо у вашої дитини течуть слюні, а ви знаєте, що цього вже не повинно бути – зверніться до фахівця!
