Музика є незмінною частиною нашого життя з раннього віку. Вона виконує різні ролі – може додавати енергії і збуджувати або заспокоювати роздратовані нерви. Це також відіграє роль у розвитку мовлення дитини?
Які функції виконує музика в терапії?
Кожен звук зовнішнього світу впливає на нашу психіку, емоції та когнітивні здібності.
Звуки музики досягають не лише людського мозку, де вони обробляються, а й вегетативної та нервової систем і навіть скелетних м’язів, вносячи реальний внесок у наше самопочуття, ставлення до життя та розвиток.
Дослідження показують, що високочастотні звуки є найкращим «джерелом енергії» для мозку, оскільки вони посилюють активність бета-хвиль, які впливають на навчання. З 6-го місяця внутрішньоутробного життя дитина сприймає і обробляє звуки, які стимулюють різні ділянки мозку, сприяючи їх розвитку (з 4-го місяця внутрішньоутробного життя дитина отримує звуки від тіла матері, тобто серцебиття, звуки внутрішніх органів, дихання, кровообіг).
Використання музики в будь-якій терапії, не тільки в логопедичній, має значний і благотворний вплив на пацієнта. Її основні «терапевтичні функції» в області логопедії включають:
- поліпшення слухового сприйняття,
- поліпшення фонації,
- поліпшення слухової та рухової координації,
- навчання планування дорожнього руху,
- правильне дихання,
- збагачення пасивного та активного словника,
- підтримка терапії затримки мовленнєвого розвитку (ЗРМ),
- вдосконалення органів артикуляції,
- підтримка терапії заїкання та дизартрії,
- допоміжна терапія порушень слуху,
- наслідування (особливо у випадках афазії),
- робота над голосовою емісією,
- підтримка терапії дітей-аутистів,
- підтримка терапії дислексії,
- вправи на концентрацію і розподіл уваги,
- розвиток уяви і пам’яті.
Розвиток музики і мовлення – що спільного?
Будова мозку дозволяє нам відрізняти звуки один від одного, завдяки чому ми можемо чути і розпізнавати конкретні слова. Розпізнавання та розрізнення звуків тісно пов’язане з навчанням говорити. Дослідження, проведене Інститутом навчання та наук про мозок Університету Вашингтона (I-LABS), показує, що немовлята, які слухають різні музичні та звукові патерни, сприяють розрізненню мовних патернів. Як це трактувати? Численні музичні враження перетворюються на розвиток когнітивних навичок дитини.
Музика в розвитку мовлення дитини
Вже в 19 столітті звернули увагу на міцний зв’язок між музикою та мовою через її ритм, динаміку, гучність, мелодію, акцент і просодію. Як було сказано раніше, вже в утробі матері плід сприймає звуки і обробляє їх. Здоровий новонароджений шукає джерела звуків і можливості їх генерації (несвідомо гукає, а потім свідомо лепече), жваво реагує на звуки, які він міг чути внутрішньоутробно. Першою звуковою реакцією дитини є власний крик і плач. Розвиваючись, малюк починає сам вимовляти звуки, спрямовувати голову до їх джерела, заспокоюється або стає активним, коли слухає колискові пісні, які співає мама (спів і мова мають спільну нейронну основу).
Згодом малюк намагається сам наслідувати звуки, часто поєднуючи їх з рухом рук і ніг. Дослідження показують, що ритм музики та її звуки, наприклад, під час співу колискових пісень, сприяють чутливості мозку дитини до звуків мови. Такі спільні ігри зі співом істотно сприяють розвитку мовлення дитини шляхом:
- невербальні реакції,
- численні повторення,
- голосові вправи,
- фізичний контакт,
- мова,
- зміни порядку.
У перший рік життя дитина вчиться регулювати свій голос, що відображає його емоційні стани, наприклад, плач, радість, гнів. Завдяки зміні висоти та інтенсивності звуків дитина навчається слухової диференціації складів, що найчастіше пов’язано з рухом, а також є початком навчання фонематичного слуху (розрізнення звуків мови один від одного, наприклад, ш).
Як дізнатися, чи реагує ваша дитина на музику?
Дитина, що з’являється на світ, чує звуки, які вона створює, що можна вважати ознакою музичності малюка. Плачучи, скигливши або видаючи пронизливі звуки, дитина не тільки готується говорити, а й співати. Діти можуть чітко реагувати на зміну темпу, висоти або мелодії музики, наприклад, рухаючи руками та ногами або зупиняючи їх, сміючись, насолоджуючись або повертаючи голову до джерела звуку. З часом ці реакції стають більш усвідомленими.
