Слух, як і інші органи чуття, розвивається ще у внутрішньоутробному житті. Дитина чує голос мами, її серцебиття, роботу її тіла. Правильне сприйняття звуків є основою розвитку його мовлення. Чи знаєте ви, як розвиваються слухові функції вашої дитини?
Звуки в нашому оточенні
Звуки постійно оточують нас. Музика, голос, звуки, які видають тварини, транспортні засоби та інші машини, сповіщення телефону та звук його мелодії – це лише кілька прикладів звуків, які ми чуємо щодня. Акустичні відчуття дозволяють отримувати інформацію зі звуків, які ми сприймаємо, найважливішими з яких є ті, що вказують на наближення загрози, що дозволяє організму швидко реагувати.
Крім того, акустичні відчуття мають широкий вплив на функціонування всього організму – вони роблять наш організм готовим і активним.
Ці звуки необхідні організму, щоб вижити. Функціонування органу слуху є постійним, забезпечуючи нам постійне спілкування із зовнішнім світом. Деякі звуки, які ми сприймаємо, не такі важливі, як ті, що потрібні для виживання, але їх роль не менш важлива. Вони підтримують діяльність центральної нервової системи в такому стані, щоб фізіологічні функції проходили нормально.
Мова та її звуки відіграють важливу роль у психічному розвитку дитини. Завдяки їм можливий когнітивний і комунікаційний розвиток. Акустичні враження дозволяють досліджувати навколишній світ.
Що таке слухові функції?
Термін слухові функції стосується здатності диференціювати акустичні подразники, обробляти їх та їх взаємозв’язки. Процес обробки звуку складається з основних слухових функцій, які включають:
- сприйняття звуків (рецепція) – помічання активного звукового подразника або його припинення. Це просто слух, за який відповідає слуховий аналізатор. Сам слух є умовою для роботи інших слухових функцій, тому при його порушенні порушуються й інші функції;
- слухова пам’ять – запам’ятовування звуків і пригадування їх у конкретних ситуаціях;
- диференціація (розрізнення) – розрізнення звуків за їх інтенсивністю, частотою та тривалістю;
- асоціація (семантизація) – об’єднання слухових вражень, створення уявлень;
- латералізація – домінування одного вуха при сприйнятті звуків;
- увага – обробка акустичних відбитків та їх відбір.
Розвиток слухових функцій залежить від зрілості органу слуху і стимуляції, якій він піддається. Малюк вивчає звуки, які його оточують, помічаючи їх акустичні особливості. Перша «зустріч» дитини зі звуком, як і його взаємодія, відбувається ще у внутрішньоутробному житті.
Розвиток слухових функцій у внутрішньоутробному житті
Між 4-м і 5-м місяцями внутрішньоутробного життя дитина починає реагувати на звукові відчуття. Периферична частина органу слуху, а разом з нею і центральна, сприймають і обробляють акустичні подразнення. Дослідження показують, що:
- під впливом звукового або звуковібраційного подразнення підвищується рухова активність плода і відбуваються зміни його фізіологічних процесів;
- під впливом звукових і вібраційних подразників посилюються великі рефлекси, реакції м’язів обличчя і м’язів, пов’язаних з роботою внутрішніх органів,
- під впливом звуків змінюється серцевий ритм.
У внутрішньоутробному періоді також починає розвиватися слухова пам’ять і здатність розрізняти звуки, а також рухова активність у відповідь на акустичний подразник.
Розвиток слухових функцій на першому році життя дитини
Дитина народжується з добре розвиненою слуховою системою, але ще незрілою. Реакції новонародженого на звуки неспецифічні, наприклад, у вигляді рефлексу Моро, аурікуло-пальпебрального рефлексу, пробудження, переривання смоктання або плачу. Немовлята також помічають зміни в диханні та ритмі серцебиття, а також повертають голову до джерела звуку.
Кількамісячна дитина має трохи більше моторики, тому він може краще локалізувати звуки і спрямовувати до них голову. Крім того, він прислухається до звуків, особливо до знайомих голосів, перестає плакати, заспокоюється, а з часом посміхається і оживає. Приблизно з 4-місячного віку можна спостерігати реакцію дитини на інтонацію та її зміну, що покращує розрізнення висоти та інтенсивності звуку. Приблизно у віці 6 місяців дитина починає лепетати, що є цілком свідомим явищем!
Згодом дитина все краще розрізняє звукові відчуття, навіть на тлі інших сенсорних вражень. Дитина запам’ятовує звуки і впізнає їх. Його функція вокалізації також змінюється, а звуки, які він видає, несуть різноманітне повідомлення. Отже, перший етап життя дитини називають мелодійним періодом. До кінця першого року життя малюк може імітувати деякі склади і вимовляти перші прості слова.
Підсумовуючи, можна сказати, що на першому році життя дитини розвиваються слухові функції:
- рецептивна функція – постійна рецепція слухових відчуттів;
- слухова пам’ять – запам’ятовування звуків і їх відтворення;
- диференціація – малюк диференціює мелодію висловлювання і пов’язує її з конкретним емоційним станом, диференціює склади;
- семантична функція – дитина відкриває значення звуків мови.
Розвиток слухових функцій на другому році життя дитини
На другому році життя відбувається ще більша стимуляція слухових функцій, що обумовлено бажанням спілкуватися і розвивати мовлення. Малюк дізнається все більше і більше слів і їх значення. Він також починає їх диференціювати. Розвивається слуховий контроль власних висловлювань, що є основою для розвитку фонетичного слуху. Дитина відкриває для себе рідну мову, і в результаті:
- диференціює звукоподражальні вислови,
- розрізняє пісні, рими,
- розуміє прості команди,
- його розуміння розвивається.
Розвиток слухових функцій на третьому році життя
Дитина все краще опановує мову. Дотримується граматичних правил. Її заяви відповідають ситуації. Крім того, постійно зростає активний і пасивний словниковий запас. Вона любить слухати читання та оповідання, і розуміє дедалі складніші речення. У три роки дитина:
- може повторити мелодію,
- розрізняє слова,
- виконує накази, її комунікативні навички постійно підвищуються,
- може вказати частини тіла,
- слухає тексти,
- співає і танцює під музику.
Розвиток слухових функцій дуже важливий для повноцінної життєдіяльності дитини. Варто пам’ятати, що кожна дитина розвивається в своєму індивідуальному темпі, і деякі реакції можуть з’явитися трохи пізніше або раніше.
