Деякі батьки з перших днів життя дитини вирішують мати для малюка зовсім окреме ліжко, а іноді – і власну кімнату. Інші мають дитину поруч багато місяців. Тут немає жодного судження щодо того, який із цих варіантів є «кращим» чи «гіршим». Однак, розглядаючи останній варіант, варто пам’ятати, що коли-небудь настане момент, коли батьки захочуть повернути ліжко тільки собі. Важливо, що до такої великої зміни важлива готовність обох сторін – і дитини, і її опікунів. Що потрібно зробити, щоб навчитися засинати самостійно пройшло гладко й успішно?
Навчитися засинати самостійно – чи готові ви до цього?
Процес навчитися засинати самостійно не завжди легкий. Крім того, не завжди проблема пов’язана з тим, що малюк спить в одному ліжку з батьками. У деяких випадках вкрай важливо змінити звички, наприклад, засинати на руках, біля грудей, тільки під час погойдування тощо. Кожен із цих варіантів може бути дуже важким у довгостроковій перспективі – як для батьків, так і для їхніх дітей.
Цікаво, що, як показує одне зі спостережень, діти, яких кладуть в ліжечко, коли вони сонні, але, що важливо, ще не заснули, зазвичай швидше засинають, рідше прокидаються вночі, а тривалість їхнього сну більша приблизно на годину, ніж у немовлят, які не можуть заснути у своєму ліжку. Крім того, наголошується на питаннях безпеки – дорослі ліжка не пристосовані до потреб немовлят, і були випадки дуже серйозних наслідків, коли малюка ненавмисно роздавили під час сну. Так, ці аргументи переконують нас у тому, що привчати дитину до самостійності варто відносно рано.
Однак слід підкреслити, що це дуже широке питання. Це підтверджується тим фактом, що культурні проблеми також є одними з факторів, які впливають на те, як діти засинають. Дані одного дослідження показують, що в європейських країнах, Австралії, Новій Зеландії та США приблизно 41% дітей засинають самостійно, тоді як в азіатських регіонах (Китай, Індія, Японія, Корея, Таїланд та інші) лише 4%. Експерти підкреслили в цьому контексті, що не тільки присутність опікунів сама по собі може бути важливою, але й їхнє втручання в весь процес засинання – колихання, годування грудьми або обійми – це щось інше, ніж просто перебування в одній кімнаті. Але чи можна це втілити в наші реалії? Можливо, не зовсім, і варто брати цей тип курйозів як орієнтир, але, мабуть, не як правило. Зрештою, не так багато правил, як навчитися засинати самостійно…
Коли варто починати вчитися засинати самостійно?
Вищезазначена відсутність правил в першу чергу свідчить про те, що немає певного віку, з якого потрібно починати дитину засинати самостійно. Немає конкретної закономірності, підтвердженої дослідженнями, яка б вказувала на те, що: «Так, саме в цей період дитина повинна спати одна, тому що інакше…» – ні, однозначно немає єдиного голосу з цього приводу і це не варто його шукати. Навчання засинати самостійно — настільки індивідуальний процес, що обмежувати його жорсткими рамками було б відверто шкідливо. Найважливіше – спостерігати за дитиною – це має бути провідником, який показує, чи достатньо вона розвинула інтрапсихічні навички, такі як саморегуляція, щоб впоратися з такою великою зміною.
Не переживайте, батьки не залишаться без порад. Є кілька загальних порад, на які варто звернути увагу:
- В перші місяці життя малюк просто не має біологічної здатності розрізняти день і ніч. Так званий добовий ритм починає формуватися лише близько 6-9 тижня життя , а близько 4-5 місяців він стає вже досить регулярним. В результаті малюк бадьоріший вдень і більш сонний вночі. Раніше цей ритм набагато нестабільніший, що значно ускладнює навчитися засинати самостійно;
- Вказується, що близько 4-6 місяців дитина повільно починає вчитися самозаспокоєнню. Спостерігається поведінка, яка полегшує можливі розлади на початку сну та під час нічних пробуджень, що додатково підвищує готовність засинати у власному ліжку. Цей тип навичок розвивається поступово, принаймні до першого дня народження дитини;
- Як видно з вищевикладеної інформації, перший момент, коли дитина зможе почати вчитися засинати самостійно, це приблизно 6-місячний вік. Більш ранні спроби можуть бути надто обтяжливими і замість того, щоб заспокоїти дитину, можуть лише продовжити проблеми зі сном на наступний і наступні місяці;
- Однак, що важливо, якщо батьки хочуть навчити дитину засинати самостійно на першому році життя, то варто це робити до 8-го місяця – зазначено, що саме в цей момент у дитини з’являється т.зв. тривожність розлуки , і не тільки заснути самостійно стане важче, але це також може дуже негативно вплинути на відчуття безпеки вашої дитини. Розлука з мамою для нього тоді справжня драма. Однак якщо він вступає в цей період з відчуттям, що самостійне засинання не становить загрози, великих труднощів у підтримці цього стану бути не повинно;
- Також варто пам’ятати, що навчитися засинати самостійно – це величезна зміна для вашої дитини. Тому не варто поєднувати це з іншими складними процесами, такими як відкладання пустушки або похід в ясла – це однозначно буде занадто для малюка і може сильно порушити його емоції на довгі місяці;
- Важливо, що зміни режиму сну слід вводити поступово. Один із таких методів полягає в тому, що батьки повільно відходять все далі й далі від ліжка малюка. Спочатку мама сидить біля нього, а потім кожні кілька днів віддаляється на півметра, метр, два… Дитина її все одно побачить і в разі кризи матиме маму «під рукою». Однак поступово вона почне помічати, що навіть якщмама не дуже близько, вона обов’язково негайно відреагує. Це безпечний зразок для введення такого типу змін, який дозволяє дитині повільно – у власному темпі – сформувати переконання, що вона може безпечно заснути сама. Що ж, батькам доведеться набратися терпіння, але воно того варте!
Як підготувати спальню дитини до самостійного засинання?
Правильна підготовка спальні – це не тільки основа для того, щоб навчитися засинати самостійно. Це елемент, який істотно впливає на якість сну людини на кожному етапі її життя. Порушення в цій сфері можуть значно ускладнювати сон, порушувати добовий ритм, збільшувати частоту нічних пробуджень тощо. Отже, що варто пам’ятати?
- Тиша – дослідження показують, що діти, які сплять під гучний шум, сплять менше. Більше того, зокрема: було помічено, що у тих малюків, які засинали в досить гучному та постійному вуличному шумі, зазвичай у першій частині ночі підвищувався рівень кортизолу, тобто гормону стресу. Це може мати значний вплив на труднощі із засипанням. Важливо пам’ятати, що дорослі особини трохи більш стійкі до звуків. У випадку з малими мовчання насправді має бути мовчанням.
- Нестача світла – це важливий елемент не тільки при навчанні засинати самостійно, але і раніше, коли дитина тільки освоює добовий ритм. Рекомендується не вмикати основне світло під час нічного годування дитини. Їх розбудить сильне світло, через що буде складніше заснути і «визначити», який зараз час доби — день чи ніч?
- Відповідна вологість повітря – кондиціонування та опалення істотно підвищують комфортність життя, але – на жаль – водночас можуть значно сушити повітря. Занадто сухе повітря дуже шкідливе для тканин. Варто пам’ятати, що найменші дітки дихають тільки через ніс – тому якщо слизова оболонка суха, це може викликати дискомфорт і утруднене дихання, що розбудить малюка плачем. Відповідна вологість повітря 45-65%. Якщо це неможливо забезпечити природним шляхом в даному місці, варто вибрати електронні зволожувачі повітря. Особливо корисні ті з іонізатором повітря, які допоможеуть очистити та освіжити повітря.
Навчитися засинати самостійно – без ритуалів
Ритуали є основою, яка допомагає сформувати у дитини відчуття безпеки та припустити, якої послідовності подій їй слід очікувати. Важливо, що варто запровадити ці типи ритуалів сну, перш ніж ви навіть почнете вчитися засинати самостійно. Коли це трапляється, вони можуть стати великою підмогою та заспокійливим фактором. Дані чітко показують, що діти, які дотримуються послідовного розкладу занять перед сном, засинають швидше, сплять довше, ніж діти, які не мають такого типу рамок, і рідше прокидаються вночі.
Отже, які ритуали можуть допомогти не тільки навчитися засинати самостійно, але і вплинути на загальний сон дитини?
- Ванна з наступним нанесенням бальзаму, який стає чудовою формою масажу для зняття напруги.
- Заспокійливі ігри, наприклад, читання книг.
- Спів колискових пісень.
Подібні ритуали слід вводити приблизно за 30 хвилин до запланованого відходу до сну – найкраще повторювати їх щодня.
Не менш важливі, конкретні, регулярні години засинання також можна розглядати як ритуал. Постійні рамки сну значно покращують його якість. Про це варто пам’ятати, адже деякі вихователі думають, що, наприклад, максимально втомивши дитину, вона зрештою засне без проблем – зовсім навпаки! Надмірна втома (як фізична, так і розумова) може ускладнювати засипання, викликати частіші пробудження, негативно впливати на настрій дитини, викликаючи роздратування та розчарування. Регулярність дає набагато кращі результати в цьому відношенні.
На що варто звернути увагу – «тренування сну» на очах
Існують також методи, які викликають багато суперечок і, з огляду на сучасні дослідження в галузі психології розвитку, не рекомендуються. Одним з них є навчання сну за методом 3-5-7 , в основі якого лежить «очікування» плачу дитини. Спочатку їх залишають поплакати 3 хвилини, потім 5, 7 і більше – поки вони не заснуть.
Можливо, з точки зору поведінки, це звучить цілком логічно, але, безсумнівно, це метод, який забуває про емоційні потреби дітей. Таке очікування є сигналом малюкові, що батьки не реагують на сигнали, які їм надсилає дитина, і варто пам’ятати, що для немовляти відсутність вихователя – це чи не кінець світу. Вони втрачають почуття захищеності, віддаляють їх від батьків, а замість того, щоб заспокоїти, стимулюють і фізично виснажують (сильний плач – це величезне навантаження на організм). Більше того, це не тільки не вчить малюка саморегуляції, а радше формує в ньому переконання, що він «повинен справлятися сам» – що не є синонімом згаданої вище саморегуляції чи самозаспокоєння. Швидше, це основа для створення неадаптивних моделей, які можуть суттєво вплинути на побудову стосунків у майбутньому, рівень довіри малюка та здатність просити інших про допомогу.
Пора забути про те, що малюк плачем хоче «примусити» обійми — можливо, це йому дуже знадобиться перед тим, як заснути. Якщо ваш малюк ще не досяг стадії, коли можливе самозаспокоєння, йому чи їй потрібна допомога. Щоб заснути, йому необхідно почуватися в безпеці, а присутність батьків є для цього основою. Навчаючись засинати самостійно, слід враховувати все це. Спостереження за дитиною є обов’язковим, а врахування її потреб (у поєднанні з відповідною підготовкою спальні та адаптацією до загального моменту життя) може привести до спокійного, тривалого і – головне – самостійного сну.
